Новини Чернівців / топ новини Автор: Людмила Осадчук 565 0 Поділитись:
У кожного з лікарів швидкої допомоги є своя історія порятунку людини, коли виводили зі стану клінічної смерті. Щоправда, розповідають вони про це як про звичну справу. Кажуть: “Це ж робота така”.
Лікарі, які працюють багато років, вже й не підраховують, скільком людям вдалося врятувати життя. Лише торік медики швидкої врятували 46 людей, які перебували на межі життя та смерті.
Валерій Спащук є лікарем медицини невідкладних станів на швидкій допомозі майже 25 років. Він працює у реанімаційній бригаді, має найбільше успішних реанімацій. Минулого року, наприклад, він провів чотири успішні реанімації. Цього року уже теж врятував одну людину.
Зізнається, що спочатку рахував повернутих до життя, а коли дійшов до десяти, то припинив це робити. Було таке, що за місяць мав три успішні реанімації.
“Реанімувати людину – це завжди важко. Одночасно треба робити масаж серця, дихати мішком Амбу, класти у вену катетер, підключити дефібрилятор і оцінювати ритм. Окрім того, є родичі, які вимагають від тебе врятувати людину. Тому доводиться працювати попри те, що тебе родичі хапають за руки, погрожують, а ти просто робиш свою роботу. Реанімація може тривати п’ять хвилин, а може – годину і більше. Якщо впродовж 20 хвилин бачимо на моніторі асистолію серця, тобто пряму лінію, то реанімація уже закінчується… І хоч я тривалий час працюю, але кожна реанімація – це стрес. Досі пам’ятаю 14-річну дівчинку, яку вразило струмом, і її не вдалося врятувати/ Цього року реанімував чоловіка 40 років. Викликала нас вранці його мама, бо не змогла сина розбудити. Оцінили стан — клінічна смерть. Ми пів години його реанімували. Все зробили успішно. Діагностували інфаркт міокарда і відвезли у кардіоцентр”, – розповідає Валерій Ілліч.
Лікар каже: попри те, що багато років працює, трапляються випадки, які запам’ятовуються на все життя.
“Минулого року везли з перинатального центру молоду жінку, у якої після пологів погіршився стан. Її потрібно було терміново відвезти в інститут Шалімова до Києва. Дорогою у швидкій у неї зупинилося серце, проте ми її успішно реанімували. Жінка була кисневозалежна, балона кисню нам вистачало на годину. Колеги з інших областей підвозили нам балони кисню прямо на трасу. Зупинялися на кілька хвилин, щоб поміняти балони, і їхали далі зі швидкістю 150 кілометрів. Ми її довезли. Жінка жива. Це мама трьох дітей”, – продовжує Валерій Ілліч.
Лікарі розповідають, що виклики, коли людей доводиться реанімувати, найчастіше отримують вранці та після вихідних. Серед пацієнтів – переважно люди із серцевими захворюваннями, мозкові інсульти, а також ДТП. Успішні реанімації залежать від того, як швидко приїде бригада. А ще впливає той факт, коли хтось із родичів чи сторонніх осіб може надати першу домедичну допомогу. У місті успішних реанімацій більше, бо люди намагаються надати домедичну допомогу, медики швидше доїжджають, у селі — менше.
Галина Ніколин 25 років пропрацювала лікарем на швидкій. Тепер вона завідувачка відділу експертизи якості надання медичної допомоги Чернівецького обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, але теж має свої історії порятунку.
“Два роки тому врятувала 27-річного чоловіка. Був виклик в одну з автошкіл, де чоловік працював. Зробили кардіограму і побачили, що трапився інфаркт. Після цього у чоловіка зафіксували клінічну смерть. Реанімація тривала чотири хвилини. Зробили дефібриляції завели серце і відвезли у кардіоцентр. З ним усе добре. Він знайшов мене і дзвонив подякувати. А був випадок, коли жінку рятували понад дві години і, на жаль, не змогли її витягнути. Це була 50-річна жінка, яка приїхала до батьків з Італії. Їй вночі стало погано. Була клінічна смерть. Ми дуже довго її рятували. Досі пам’ятаю її літнього батька, який до останнього сподівався, що донька виживе. Скільки би не працював, через випадки, коли не вдається врятувати, дуже хвилюєшся, переймаєшся. Це виснажливо і фізично, і морально. А ось коли вдається допомогти, тоді почуваєш емоційне піднесення, що врятував людині життя”, – згадує пані Галина.
Джерело: molbuk.ua